Про себе

Мого батька звали Петро. Народився він у Мліїві на Черкащині. Зі спогадів тих, хто його знав, це була людина безмежної доброти і майстер на всі руки. А ще у вільний час він вів весілля і чудово грав на баяні. Коли мені було три рочки, він вирішив “зробити” з мене пюпітр. Напевне це і стало тим вирішальним моментом у моєму житті, коли я, з часом, почав писати свої пісні. Тримаючи перед собою ноти, я підсвідомо вбирав у себе мелодії вальсів, танго, фокстротів, польок, які з часом проявили жагу до самих різних інструментів.

Одного разу я потрапив у МБК на сольний концерт гітариста і настільки був вражений, що в мене піднялася температура. Прийшовши до дому, я зняв зі стіни дошку, на якій ріжуть овочі, забив цвяхи, натягнув на них дріт, сказав мамі, що я буду ночувати в літній кухні… і грав. Я грав всю ніч. Аж допоки не заснув, а прокинувся від маминого крику, яка побачивши дві калюжі крові, в яких лежали мої долоні, схопила цей інструмент і розтрощила його об горіх. Я в крик! Біжу через дорогу до баби Явдохи, беру більшу дошку, з більшим вушком, забиваю в неї знову цвяхи… Словом на другий день, побачивши, що зі мною нічого не можна було вдіяти, мама десь знайшла мені семиструнну гітару. Боже! Радості не було меж!

Мою маму звали Неоніла. Вона все своє життя пропрацювала головним бухгалтером. Коли я аналізую, чому мені так легко дається бухгалтерія в ведінні театром, то пов’язую це з вечірніми сидіннями біля мами, яка клала переді мною рахівницю і я допомагав їй в підрахунках. А ще одного разу повертаючись зі школи, я почув як через відкриту кватирку линуть звуки гітари. Зайшовши в хату, я завмер, тому що почув те чого ніколи не чув від мами. Вона сиділа і на гітарі грала класику!

Шкода, що коли мені було чотири рочки, тато й мама розійшлися. Але від іншого тата, дяді Васі, який підтягувався на одній руці на гілці горіха двадцять раз, тримаючи ноги під кутом, на світ з’явилася моя сестричка Наташа. Вона після закінчення київського вищого вузу, за розподілом, потрапила на хорошу роботу в Ригу.

А я після бурхливих і юнацьких років поступив в Дніпропетровське хореографічне училище, народний клас, по його завершенню став студентом Київського театрального інституту ім. Карпенка Карого, факультет драми і кіно, і по закінченню був запрошений до Київського театру юного глядача в якості актора. А далі, це вже інші історії, про які говорять і пишуть люди…

Мій репертуар

1. “Прокляті роки” – автор п’єси В.Смотритель. Трагедія. За творами репресованих поетів.

2. “Сало в шоколаді” – автор п’єси В.Смотритель. Сатиричне шоу.

3. “Поет і кат” – автор п’єси Б. Грищук. Неаполь.ХV ст. Драма.

4. “Я – клоун!” – автор п’єси В.Смотритель. Для дітей 1-3 класів. Забава.

5. “Магія душі” – автор п’єси В.Смотритель. За книгою Л.Силенка “Мага Віра”.

6. “Ін’єкція щастя” – автор п’єси Є.Курман. Історія людини без імені. Наркодрама.

7. “Акомпаніатор” – автор п’єси М.Мітуа. Доля французської зірки. Трагіфарс.

8. “Словоспів” – автор п’єси В.Смотритель. На вірші Й.Осецького. Співана поезія.

9. “Гоголь з Google” – автор п’єси Є.Курман. За посмертними записками М.Гоголя. Містика.

10. “Мазепа” – п’єса Богдана та Ярослава Мельничуків. Життя спресоване у день. Драма.

11. “Щоденик збоченця” – п’єса Я.Мельничука. За романом В. Набокова “Лоліта”.

12 “Дурман кульки” – казка В.Смотрителя. Для учнів 4-6 класів. Моно-мюзикл.

13. “Не промовачи Шевченка у собі…” – п’єса В.Смотрителя. Сповідь барда.

14. “Смотритель ночі” – авторська пісенна програма нічних пригод. В супроводі музичного гурту.

15. “Птах душі” – п’єса В.Смотрителя. Життя і творчість В.Стуса. Кіно-театральна інсталяція.

16. “Кутівські історії” – п’єса В.Смотрителя. Театральна бувальщина. “І по-божому, і по-вовчому…”

Про мене

Смотритель Володимир Петрович закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого, факультет драми і кіно. Розпочав свою трудову та творчу діяльність у 1978 році актором Київського театру юного глядача. До 1985 року працював як ведучий актор театру, створюючи незабутні образи головних героїв, за що неодноразово нагороджувався почесними грамотами та дипломами.

У 1985 році запрошений в Чернівецьку обласну філармонію на посаду художнього керівника ЕДА (експериментального драматичного ансамблю), де проявляє себе як режисер музично-драматичних вистав, які з великим успіхом гастролювали як в Україні, так і за її межами.

У 1988 році, як людину обдаровану і творчо різносторонню (школа по класу гітари, хореографічне училище, вокал, володіння словом, тощо) запрошують до Хмельницької обласної філармонії майстром художнього слова з метою створення театру одного актора.

У 1989 році виходить у світ моно-вистава «А ще я хотів сказати…», яка представляє Україну на першому Міжнародному фестивалі театрів одного актора в Пермі. В цьому ж році Володимир отримує приз глядацьких симпатій на першій «Червоній Руті-89», як бард.

Після перемоги на Всеукраїнському фестивалі авторської пісні «Оберіг-92» місцева влада на сесії народних депутатів втілює ідею Володимира в життя: створює Хмельницький міський моно-театр «КУТ» (стаціонарний театр одного актора на 74 місця), призначивши його директором, художнім керівником і єдиним актором.

У 1993 році монодрамою «Прокляті роки» за творами репресованих поетів монотеатр «КУТ» відкриває свій перший театральний сезон. Вистава мала шалений успіх у глядачів і театр на довгі роки стає улюбленим мистецьким закладом для хмельничан та гостей міста.

У 1994 році виходить друга вистава за п’єсою Б. Грищука «Поет і Кат», яка стає лауреатом Міжнародного фестивалю моновистав «Відлуння». В цьому ж році Володимир створює унікальний Всеукраїнський фестиваль моно-мистецтв «Розкуття», який 19 театральних сезонів збирав навколо себе акторів, поетів, музикантів, бардів, майстрів оригінального жанру, котрі щороку дарували глядачам своє неповторне сольне мистецтво. Серед учасників «Розкуття» в різні роки ми бачимо таких видатних майстрів сцени як: Б.Ступка, А.Роговцева, В.Заклунна, М. Олялін, І.Гаврилюк, Л.Сердюк, Л.Кадирова, О.Ступка, П.Бенюк, Б.Бенюк, А.Хостікоєв, Е.Нещук, І.Шведов, В.Щестопалов, В.Завальнюк, К.Гнатенко, В.Соляник, К.Стеценко, С.Бедусенко, Тр.Стас, О.Смик, Е.Драч, О. Богомолець, Н.Бурмака, П.Гірник, А.Цвид, О.Матушек та інші.

У 1995 році третій театральний сезон театр відкриває сатиричним моно-шоу «Сало в шоколаді», яке на Всеукраїнському конкурсі гумору і сатири на Кубок Аркадія Райкіна «Море сміху – 95», розділяє перше місце з Андрієм Данилком (Вєркою Сердючкою), а в 1998 році на першому Всеукраїнському конкурсі на Кубок Андрія Сови актор отримує найвищу нагороду – Гран-Прі.

У 1996 році четвертий театральний сезон Смотритель В.П відкриває постановкою власної п’єси для дітей «Я-Клоун!», яка на Міжнародному театральному фестивалі в Трабзоні (Туреччина) отримала «Дзеркальний приз». Два роки поспіль театр перебуває в постійних гастролях, пов’язаних з запрошеннями на фестивалі та конкурси.

У 1998 році шостий театральний сезон був відкритий моно-містерією «Магія душі» за книгою Лева Силенка «МАГА ВІРА», яка у 2000 році стає лауреатом Міжнародного театрального фестивалю «Різдвяна містерія» м.Луцьк.

З 2000 року по 2015 рік театром було створено ряд моновистав, які на Міжнародних фестивалях і конкурсах отримували титул «Майстер сцени» та володаря Гран-Прі: «Акомпаніатор» Марселя Мітуа, «Словоспів» Йосипа Осецького, «Гоголь з Google» та «Ін’єкція щастя» Євгена Курмана, «Мазепа» Ярослава та Богдана Мельничуків, «Лоліта» Ярослава Мельничука за романом Володимира Набокова.

З 2016 року Володимир Смотритель створив чотири постановки за власними п’єсами: казка «Дурман кульки» мономюзикл для школярів 4-6 класів, «Не промовчи Шевченка у собі..!» – сповідь барда, «Птах Душі» – життя і творчість В.Стуса і «Кутівські історії» – театральна бувальщина.

З 2008 ріку Смотритель В.П. є незмінним директором Міжнародного фестивалю моновистав «Відлуння». Його організаторські здібності були високо відзначені генеральним секретарем МІТ ЮНЕСКО С. Б’янконе. Саме на цьму фестивалі вже побували актори з 26 країн світу!

Одночасно з цим Володимир Смотритель виступає засновником і організатором таких мистецьких проектів як: «Молода еліта міста», «Ветеран», «Гість Кута» та інші.

Польща, Литва, Швейцарія, Німеччина, Македонія, Косово (Балкани), Туреччина – ось далеко не повний перелік країн, глядачі яких змогли побачити і високо оцінити творчість актора, який на високому рівні пропагує в світі українське драматичне мономистецтво.

Недарма, за значний вклад в розвиток театрального моно мистецтва Володимир Смотритель у 2006 році був удостоєний звання «Заслужений артист України», а в 2016 році «Народний артист України».

На сьогоднішній день в афіші Хмельницького міського монотеатру «КУТ» є 16 різножанрових моновистав, які щороку протягом театрального сезону проходять на базі театру. Це найбільший діючий репертуар серед стаціонарних театрів одного актора в Європі.